Uber і право ЄС: Інформаційний сервіс чи транспортний провайдер?

In the evolving landscape of digital platforms, a pivotal question has emerged: Should services like Uber be classified merely as "information society services" under Directive 2015/1535, or do they constitute transportation services subject to more stringent regulations? This distinction carries significant implications for how such platforms operate within the European Union.

Directive 2015/1535 defines an "information society service" as one that is:

1. Передбачена винагорода,
2. На відстані,
3.  За допомогою електронних засобів,
4. За індивідуальним запитом отримувача.

Як правило, державам-членам ЄС заборонено накладати обмеження на ці послуги, наприклад, вимагати попереднього дозволу або ліцензування, за винятком виняткових обставин, що відповідають певній процедурі, яка включає повідомлення Європейської Комісії.

З іншого боку, транспортні послуги не підпадають під дію цих директив і регулюються спеціальними нормативними актами. Постачальники таких послуг можуть бути зобов'язані отримати ліцензії, попередні дозволи, а водії можуть потребувати спеціальних дозволів. Крім того, до послуг таксі можуть висуватися такі вимоги, як візуальна ідентифікація, фіксовані ціни, таксометри та обов'язкові договірні зобов'язання. Ці правила визначаються національним законодавством, оскільки єдиного законодавства ЄС, що регулює пасажирські перевезення, не існує.

Поява цифрових платформ на кшталт Uber, які дозволяють миттєво бронювати пасажирський транспорт, призвела до правових дебатів щодо їхньої класифікації. Чи є вони лише посередниками, які надають інформаційні послуги, чи повноцінними постачальниками транспортних послуг? Це розмежування має вирішальне значення, оскільки в останньому випадку на них поширюватиметься всеохоплююче регулювання транспортних перевезень, що позбавляє їх можливості захищатися як постачальників виключно інформаційних послуг.

Справа Uber: Юридична експертиза

In December 2017, the Court of Justice of the European Union (CJEU) addressed this issue in the case of *Asociación Profesional Elite Taxi v. Uber Systems Spain SL* (Case C-434/15). The case centered on whether Uber's service, which connects non-professional drivers using their own vehicles with passengers via a smartphone application, should be classified as an information society service or a transportation service.

The CJEU concluded that Uber's service is more than a simple intermediation service. The Court noted that Uber:

1.  Додаток для смартфонів, незамінний як для водіїв, так і для пасажирів,
2. Здійснює вирішальний вплив на умови, за яких водії надають свої послуги,
3. Визначає максимальну вартість проїзду,
4. Здійснює контроль за якістю транспортних засобів, водіями та їхньою поведінкою,

Based on these factors, the Court determined that Uber's intermediation service is an integral part of an overall service whose main, primary,  component is a transport service. Consequently, Uber does not qualify as an information society service but rather as a service in the field of transport. This classification subjects Uber to national regulations governing transportation services, including potential requirements for authorization and licensing.

Однак важливо не узагальнювати це рішення на всі цифрові платформи. Класифікація платформи залежить від конкретних критеріїв. В інших справах СЄС ухвалював інші рішення, наприклад, у справах AirBnB та Star Taxi, де платформи були визнані посередниками, а не постачальниками послуг. 

СЄС визнав, що платформи, які не здійснюють контроль над ціноутворенням, поведінкою водіїв та умовами надання послуг - такі як AirBnB, яка лише сприяє короткостроковій оренді житла, не диктуючи умов, - можуть кваліфікуватися як послуги інформаційного суспільства. Аналогічно, у справі Star Taxi суд визнав сервіс посередником, оскільки він не нав'язував водіям умови роботи.

Наслідки для цифрових платформ

The CJEU's ruling has significant implications for digital platforms operating in the transportation sector. Platforms that, like Uber, exert substantial control over the transportation service may be classified as transport service providers rather than mere intermediaries. This classification subjects them to the corresponding national regulations, which can vary across EU Member States. However, as demonstrated by cases like AirBnB and Star Taxi, platforms that merely facilitate connections between service providers and customers without controlling the service itself may still be classified as intermediaries under EU law.

Отже, правова класифікація цифрових платформ у транспортному секторі залежить від ступеня контролю, який вони здійснюють над послугами. Платформи, які відіграють невід'ємну роль в організації та управлінні транспортними послугами, швидше за все, будуть класифіковані як постачальники транспортних послуг, і на них поширюватиметься відповідне національне законодавство. Такий правовий ландшафт вимагає від цифрових платформ ретельного аналізу, щоб забезпечити дотримання чинного законодавства.